Україна чи Малоросія?

«Я не співаю, лиш кричу, кричу:
Вкраїну розп’яли! Рятуйте, діти!»
Марко Боєслав (1949 р.)
Росія цупко, по-мертв’яцьки вхопилась в Україну. Щоднини вона чимдуж підминає під себе все українське: промисловість, освіту, науку, культуру, бізнес, територію…
Їй дали палець (Договір про базування Чорноморського флоту), то вона вже до ліктя руку відцапала. Така от зведена сестриця. Бо ж рідні так не чинять. І ті, хто прийшов зрання 17 травня до стін Чернівецької ОДА, сказали, що вони не хочуть таких принизливих стосунків, не бажають, щоб обрана українським народом влада продавала національні інтереси та безпеку! Ведучий мітинґу Петро Кобевко попросив вибачення за те, що помаранчеві сили на всіх рівнях допустили до влади антиукраїнські сили, і закликав всіх гуртуватися.

Цензура померла! Хай живе цензура!

Нещодавно почула актуальний та сміхо-слізний анекдот: «Диктор радіо мовить: «Доброго дня, панове! Повідомляємо Вам, що невдалий експеримент з незалежністю України, котрий тривав 19 років, завершено! Доброє утро, таваріщі!». І якщо експеримент з незалежністю хоча й на ладан, але дихає, то експеримент зі свободою слова, схоже, таки добігає кінця.

Веперд у минуле

За совєтів першотравневі демонстрації були чи не найголовнішим святом. Тоді всі мусили під строгим контролем керівництва у супроводі урочистої музики крокувати вулицями міст. Найголовніше дійство на Красній площі транслювали всі союзні центральні телеканали.
За совєтів військовий парад на 9 травня був демонстрацією сили і могутності СРСР.
За своєтів портрети Сталіна були невід’ємною атрибутикою всіх совкових свят.
За совєтів Росія тримала Україну в смертельних для її національного розвитку та становлення обіймах.