Вони не хотіли ділитися, але їх розділили… Чиновники, гроші та беззаконня, що творилося та твориться навколо… Вони відчувають себе єдиними, але владоможці їм сказали, що вони різні, що вони чужі. І вони повірили, проголосували на референдумі за самостійне існування…
З 2006 року Сербія і Чорногорія – дві незалежні республіки. Чорногорія зі своїми рекреаційними багатствами і Сербія як адміністративний, промисловий центр. Чорногорія, котра окрім алюмінієвого заводу в столиці Подгоріці немає промислових об’єктів, однак чи не на кожному квадратному метрі – християнська святиня і безмежний рай для туристів, відпочиваючих зі всього світу.
«Селами Чорногорії напередодні референдуму ходили «грошові міки» і платили по 20-50 євро за те, аби місцеві мешканці голосували за відділення від Сербії. А люди, котрим грошей завжди бракувало, які втомлені та залякані постійними збройними конфліктами, не противились і продавали своє майбутнє», - зітхає Мілош, мешканець чорногорського гірського містечка Колашин. І сербська мова - державна, і в магазинах всі товари сербського виробництва, і в душі у чорногорців, з котрими довелося спілкуватися, ностальгія за спільним минулим.
А серби за старою звичкою вважають Чорногорію рідною, близькою, своєю…
Мені це до болю нагадало те, що намагаються зробити політикани в Україні. Нагадує ту прірву, куди кидають наш нарід напередодні, під час та між виборами. І моторошно стає, коли бачиш те, до чого може дойти політична, економічна боротьба. І знову замислилась, невже ми настільки слабкодухі, аби знову і знову піддаватися беззмістовним заявам та порвокаціям популістів? Невже ми не бачимо, що лише в єдності, соборності та неподільності наша сила та поступ?
Опубліковано
http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=173438&Itemid=42
Немає коментарів:
Дописати коментар