"2010"

Місце: Країна Майданів. Час: зима-весна 2010 року.
Країна Майданів після президентських виборів стала абсолютно некерованою. Центральні вулиці та площі великих міст країни охоплені проплоченими мітингами-демонстраціями під біло-червоними та блакитними прапорами (кольори політичних сил, що протиборствують. До речі, їх, як докупи скласти, то виходить такий собі триколір російського державного стягу. Чи не символічно?).


Стоять підприємства, заводи. Чи не всі громадяни Країни Майданів працездатного віку, котрі ще не встигли виїхати закордон, йшли на мітинги. Адже там, на мітингах, демонстраціях, в агітпалатках чи на розповсюдженні агітаційних матеріалів, вони можуть заробити набагато більше, аніж працюючи на своїх робочих місцях (та ще й в часи кризи зарплатні позрізали й багатьох у відпустки за власний кошт повідправляли). Потрібно лишень закріпитись за якоюсь з цих політичних сил (байдуже в котрій) – і щомісячний заробіток в дві-три тисячі гривень гарантований. Та й постійні виборчі кампанії та післявиборчі баталії передбачають наявність більш-менш стабільного заробітку ще на довгі кризові місяці.
…Все життя країни перемістилось на вулицю. Державна машина завмерла. В Країні Майданів - два (а може й три?) «законних» Президенти, два так само «законних» уряди… Країна готується до двох «законних» одночасних позачергових парламентських виборів, котрі оголосили два Президенти на осінь 2010 року. Світ завмер в очікуванні.
Що ж буде далі?.. Дивіться в кінотеатрах епохальний фільм-екшн, політичну катастрофу «2010»…

Що не кажіть, але для України такий розвиток подій вже не видається таким неможливим, як ще скажімо рік тому. І чим ближче до сьомого лютого, тим стає «спекотніше». Звичайно, прогностика – річ невдячна, тим більше на українських політичних теренах. Та й яка може бути прогностика, коли усій нашій управлінській системі конче потрібна точна діагностика та лікування.
Отож, цікавого перегляду, шановні!