Біло-голубий чи біло-червоний?

Опубліковано Випуск №29 (4413) 15 липня 2010 року в газеті «Час»

До газети «Час» потрапив дуже цікавий документ: форма р-58 та р-59, обов’язкові для заповнення всіма посадовцями населених пунктів. Що ж, форма як форма, якби не суть.
Так от, від сільських, селищних голів вимагається надати наступну інформацію: ПІБ голів, заступників голів, секретарів рад селищних та сільських рад, дані про їхню освіту, фах, партійність, політичну орієнтацію і — увага, цитую: «Кого підтримували на виборах президента України 2010 року». Окрім того, нинішню владу дуже цікавить такий пунктик, як «можливість співпраці», яка вимірюється «+», «0» та «-». Але зібрати таку інформацію потрібно не тільки про посадовців органів місцевого самоврядування, а й загалом про впливових людей краю (у формі р-59 вказаний ще й такий розмитий пункт як «інші», під який може потрапити будь-хто). Отож і про цих впливових та «інших» (розуміємо, бізнесменів, інтеліґенцію тощо) влада хоче знати, кого ті підтримували на президентських виборах, кількість працюючих (для керівників підприємств, установ, організацій), а також рейтинг серед населення, колективу («+», «0» «-») та можливість співпраці. І ці всі форми розіслані сільським та селищним радам за підписом посадовця з райдержадміністрації.

Країна чудес

Чи бачив цивілізований світ таке, щоб в часи кризи та безгрошів’я в державі її президент влаштовував собі свято, де тільки гонорари за виступ зірок естради сягав мільйона еврів? При цьому офіційно декларуючи 235 тисяч гривень річного доходу.

Перед фактом

original на сайті Інституту масової інформації
http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=179033&Itemid=1
Так вже сталося, що в Україні влада привчилась ставити громадськість перед фактом. Тобто, ми не знаємо, що відбувається в країні, а дізнаємося. Відчуваєте різницю?

НеДемократія - Мітингувати зась!

Наприкінці минулого року чернівецькі депутати на черговій сесії міської ради ухвалили «Положення про порядок організації та проведення в місті Чернівцях мирних зібрань». Тихенько, без особливого розголосу та й без особливої реакції з боку заклопотаної постійною боротьбою за виживання громадськості.

Сам собі цензор

Що страшніше – цензура чи самоцензура? І чому так бояться першої і так спокійно ставляться до другої? Бо коли є цензура, значить журналісти таки пишуть, те, що не подобається владі, вони проводять розслідування, знімають викривальні сюжети і мають сміливість відстоювати право, аби та інформація була опублікованою, з’явилась в ефірах. Згадайте тільки шестидесятників, «Самвидав» тощо.

А що ж стається, коли в душах журналістів залягає самоцензура?

ТОВ «Україна» або Януковсько – азаровське травління

Безправний і злиденний батрак – мрія кожного нечесного на руку роботодавця. Й мені чимраз дужче здається, що ми, громадяни країни, потроху перетворюємося на отих батраків для януковської команди. Працюємо на їхні кишені та, як справжні батраки, мовчимо...

Україна чи Малоросія?

«Я не співаю, лиш кричу, кричу:
Вкраїну розп’яли! Рятуйте, діти!»
Марко Боєслав (1949 р.)
Росія цупко, по-мертв’яцьки вхопилась в Україну. Щоднини вона чимдуж підминає під себе все українське: промисловість, освіту, науку, культуру, бізнес, територію…
Їй дали палець (Договір про базування Чорноморського флоту), то вона вже до ліктя руку відцапала. Така от зведена сестриця. Бо ж рідні так не чинять. І ті, хто прийшов зрання 17 травня до стін Чернівецької ОДА, сказали, що вони не хочуть таких принизливих стосунків, не бажають, щоб обрана українським народом влада продавала національні інтереси та безпеку! Ведучий мітинґу Петро Кобевко попросив вибачення за те, що помаранчеві сили на всіх рівнях допустили до влади антиукраїнські сили, і закликав всіх гуртуватися.

Цензура померла! Хай живе цензура!

Нещодавно почула актуальний та сміхо-слізний анекдот: «Диктор радіо мовить: «Доброго дня, панове! Повідомляємо Вам, що невдалий експеримент з незалежністю України, котрий тривав 19 років, завершено! Доброє утро, таваріщі!». І якщо експеримент з незалежністю хоча й на ладан, але дихає, то експеримент зі свободою слова, схоже, таки добігає кінця.

Веперд у минуле

За совєтів першотравневі демонстрації були чи не найголовнішим святом. Тоді всі мусили під строгим контролем керівництва у супроводі урочистої музики крокувати вулицями міст. Найголовніше дійство на Красній площі транслювали всі союзні центральні телеканали.
За совєтів військовий парад на 9 травня був демонстрацією сили і могутності СРСР.
За своєтів портрети Сталіна були невід’ємною атрибутикою всіх совкових свят.
За совєтів Росія тримала Україну в смертельних для її національного розвитку та становлення обіймах.

Вакцинація Януковичем

Коли Януковича обрали президентом, у реалістів сумнівів не залишилось, яким шляхом йтиме Україна далі. Всі знали, з якою командою новий президент прийшов до влади, хто займе ключові посади та хто визначатиме подальшу долю молодої держави. Відкритим було лишень питання часу: наскільки швидко Україна стане підконтрольною Росієї та здасть свої національні інтереси.

Ціна газу

Ще будучи школяркою, мене цікавило просте дитяче питання – чому військові чужої країни осіли на території моєї Батьківщини, чому вони кажуть, що Крим їхній, і що так було, є і буде. Вчителі на мої прості запитання давали складні відповіді: бачте, домовленості між державами такі, так треба. Проте чому «треба», а, тим паче, кому «треба» - лиш руками розводили.

Минуле не пробачає

...аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють… (Іван Франко)

Справедливий, скромний, принциповий, послідовний, справжній патріот…Таким запам’ятають Качинського поляки, таким запам’ятає його світ. В неділю відбулося урочисте прощання Польщі з її відданим сином – Качинського з дружиною поховали. А він так хотів, аби про одну з найжахливіших трагедій польського народу в Катині дізналися всі, аби справу безневинно убієнних офіцерів розслідували, архіви розсекретили. Про Катинь тепер знає чи не кожен свідомий землянин.

Журналістів викинули в смітник

Останній випадок з журналістом телеканалу СТБ став настільки показовим, що далі вже нікуди: нас всіх, панове журналісти, просто викинули в смітник. Раніше на нас не реагували, над нами насміхались, нас принижували, але тепер нас просто «опустили» (спеціально використовую провладне арго) в урну.

Собаче життя або Про політику, політиків та Україну

Цуценятко надривно скавчало та роздирало маленькими кігітками ледь не до кістки свою тоненьку, ще не згрубілу од житейських перипетій, шкіру. Воно з усією силою намагалося позбавитися від отих надокучливих кровопивць, що не давали ні хвилини спокою: кусали, стрибали, плодились.

Як робити писанки, мальованки та крашанки

Розписані яйця мають різноманітні назви залежно від місцевої традиції, техніки оздоблення, а саме: писанки (розписані воском, найчастіше чотириколірні), крашанки (одноколірні), мальованки (мальовані пензликом, здебільшого по дереву), крашанки-дряпанки (орнаменти видряпані по фарбованому яйцю гострим предметом), крашанки-галунки (по фарбованому яйцю нанесені одно- та різноколірні крапки).

Злиденна пісня Панської вулиці

Чи знаєте ви, яка на вигляд та як звучить Совість? Я знаю. Я її бачила…

Час маразму

Новини – це катастрофи і політика. На ток-шоу – велика катастрофічна політика. Все разом – політична катастрофа. Що не кажіть, але ходити інформаційним полем наразі небезпечніше для психіки, ніж мінним - для життя. І якби не робота, давно б забула про ту невтомно балакучу «коробку», про радіо, Інтернет та пресу.
Напевно, вітчизняні ньюсмейкери вважають, що в українців є одне єдине право – слухняно та покірно ходити з промитими мізками. Щохвилини вони видають маразм за маразмом, спантеличуючи та дезорієнтуючи й без того спантеличених та дезорієнтованих українців. Перші особи видають перли, гідні уваги психіатрів: сміються або плачуть без видимої причини, з легкістю вдаються до особистих образ і непристойних базарних чвар.

Що казав мольфар: «Землисько на Буковині сильно не труситиме»

Заспокоїтися, не впадати в паніку, молитися та менше вірити чуткам, домислам та страшним прогнозам закликає 80-літній верховинський філософ-практик та володар білої магії Михайло Нечай. Він називає себе останнім карпатським мольфаром, а тому знає, що говорить.
— Землетрус таки буде, — розповів нашому кореспондентові мольфар Нечай. — Скоріш за все, труситиме наприкінці квітня – на початку травня. На Буковині землетрус не буде страшним і не загрожуватиме людському життю. А от в сусідній Румунії землисько тріпонеться сильніше. І людям, замість того, аби вдаватися до паніки, треба молитися Богу і просити його простити їхні гріхи. Бо що заробили, те й матимемо од Бога.
Отже, якщо вірити словам чаклуна, то на Буковині більш вірогідним видається повітретрус (тобто струс повітря чутками та залякуваннями про можливий руйнівний землетрус).
Довідка
Мольфар (походить від гуцульського «мольфа» – заговорений предмет, яким можна викликати зміну погоди, причаровувати тощо) — чарівник, знахар, чаклун.

Оригінал статті http://www.chas.cv.ua/12_10/17.html

"2010"

Місце: Країна Майданів. Час: зима-весна 2010 року.
Країна Майданів після президентських виборів стала абсолютно некерованою. Центральні вулиці та площі великих міст країни охоплені проплоченими мітингами-демонстраціями під біло-червоними та блакитними прапорами (кольори політичних сил, що протиборствують. До речі, їх, як докупи скласти, то виходить такий собі триколір російського державного стягу. Чи не символічно?).

Смертельно небезпечна зима чи влада?

Згідно з повідомленням прес-центру МОЗ, станом на 4.02.2010 року по Україні зафіксовано 355 людини, котрі померли від обмороження чи переохолодження …

«А на останок я скажу…»

Революційна хвиля 2004 року виштовхнула його прямісінько в президентське крісло. Його називали українським Месією, Обраним, Надією Нації. Він й сам себе таким вважав. Він відроджував національну ідею, символи…

«Мені соромно за Україну! Ми повернулись на п’ять років назад!»

Таку оцінку результатів президентських виборів я почула 18 січня з вуст молодої жінки, котра не могла заспокоїтись, вчувши останні дані Центрвиборчкому. А чи не права вона, зрештою?

Правила метикету

Ні, це не одруківка, як, певно, подумали. Це правила українського сьогодення, жорсткого, наче вода з-під крана: і знаєш, що псуєш здоров’я, одначе продовжуєш вживати, бо пити хочеться завжди.

Німа нація – нема нації

Культура та історія – це серце і душа народу. І коли починають казати, що треба припинити нарікати на мовну, культурну та духовну кризи в Україні, стає моторошно. Бачте, подорожчав хліб, цукор, комунальні платежі тощо, яке нам діло до того, якою мовою ми спілкуємось, головне, аби шлунки та кишені було чим наповнити.

Політик і повія

Жили-були повія і політик. Вона продавала своє тіло, він – свою совість та державу. Повія продавала себе за три сотні гривень за годину, він - за мільйони доларів за каденцію. Час від часу їхні дороги пересікались: він купував її тіло. Звичайно ж, за державні гроші. Виходило, що держава (в розумінні обставин) спершу викинула її на вулицю, а тепер, наче знущаючись, давала їй заробіток.
Так вони і жили. У кожного була своя служба: у нього - державна, у неї – скажімо, специфічна.

Парламент, хризантеми та цибуля

Досі не можу зрозуміти як нас, з тридцять дорослих людей, трійко діток, величезний мішок цибулі, кілька метрових саджанці хризантем та водій, вмістилось в старенькому, переобладнаному з вантажного на пасажирський, мікроавтобус. Але нам це вдалося, й ми рушили до віддаленого селища. Хтось їхав до рідних, хтось додому. Кожен зі своїми проблемами, зі своїми кризами та радощами, зі своїми думками.

Єдино сильна, коли єдина сильно

Вони не хотіли ділитися, але їх розділили… Чиновники, гроші та беззаконня, що творилося та твориться навколо… Вони відчувають себе єдиними, але владоможці їм сказали, що вони різні, що вони чужі. І вони повірили, проголосували на референдумі за самостійне існування…

Столична провінція

Його столичне життя помістилось в двох великих згортках… Рівно п’ять років тому він, молодий та простакуватий, приїхав підкоряти столицю.

Просто прості слова

Коли пишеш про політику, кажуть – брудною справою і словоблудством займаєшся. Коли пишеш про правові чи соціальні проблеми – патетикою, бо од того нікому не легше і всі проблеми давно відомі, їхнє постійне обмусолювання ніякої користі ані суспільств, ані окремо взятій громаді, ані конкретному індивіду не принесе: бюрократи посміються, люди поспівчувають, а віз ні на йоту не зрушиться.

The Soviet «scar» on the face of Europe

Walking dawn Berlin, evidently you will notice a symbolic soviet «scar» — the line that has remained after the falling of Berlin wall – 45-kilometre sign of cold war between democratic West and socialistic East. Here and there a symbolic line stretches the asphalt with inscription the «Berlin wall 1961-1989». There was democracy on one side of the wall. On the other - was totalitarianism. On the West the most important value was a human, on the East - the system. On the West ones built welfare and happiness, on the East - communism.

Нотатки мандрівниці

Після кількагодинного очікування-обнюхування на Рава-Руській митниці ми в’їхали до Польщі. Чисті, освітлені та, що незвично, рівні дороги несли автобус “Львів-Варшава” до столиці Речі Посполитої. Обабіч красувалися заквітчані польські садиби. Була 6 година ранку. Варшава прокидалась...