«А на останок я скажу…»

Революційна хвиля 2004 року виштовхнула його прямісінько в президентське крісло. Його називали українським Месією, Обраним, Надією Нації. Він й сам себе таким вважав. Він відроджував національну ідею, символи…

«Мені соромно за Україну! Ми повернулись на п’ять років назад!»

Таку оцінку результатів президентських виборів я почула 18 січня з вуст молодої жінки, котра не могла заспокоїтись, вчувши останні дані Центрвиборчкому. А чи не права вона, зрештою?

Правила метикету

Ні, це не одруківка, як, певно, подумали. Це правила українського сьогодення, жорсткого, наче вода з-під крана: і знаєш, що псуєш здоров’я, одначе продовжуєш вживати, бо пити хочеться завжди.

Німа нація – нема нації

Культура та історія – це серце і душа народу. І коли починають казати, що треба припинити нарікати на мовну, культурну та духовну кризи в Україні, стає моторошно. Бачте, подорожчав хліб, цукор, комунальні платежі тощо, яке нам діло до того, якою мовою ми спілкуємось, головне, аби шлунки та кишені було чим наповнити.

Політик і повія

Жили-були повія і політик. Вона продавала своє тіло, він – свою совість та державу. Повія продавала себе за три сотні гривень за годину, він - за мільйони доларів за каденцію. Час від часу їхні дороги пересікались: він купував її тіло. Звичайно ж, за державні гроші. Виходило, що держава (в розумінні обставин) спершу викинула її на вулицю, а тепер, наче знущаючись, давала їй заробіток.
Так вони і жили. У кожного була своя служба: у нього - державна, у неї – скажімо, специфічна.

Парламент, хризантеми та цибуля

Досі не можу зрозуміти як нас, з тридцять дорослих людей, трійко діток, величезний мішок цибулі, кілька метрових саджанці хризантем та водій, вмістилось в старенькому, переобладнаному з вантажного на пасажирський, мікроавтобус. Але нам це вдалося, й ми рушили до віддаленого селища. Хтось їхав до рідних, хтось додому. Кожен зі своїми проблемами, зі своїми кризами та радощами, зі своїми думками.

Єдино сильна, коли єдина сильно

Вони не хотіли ділитися, але їх розділили… Чиновники, гроші та беззаконня, що творилося та твориться навколо… Вони відчувають себе єдиними, але владоможці їм сказали, що вони різні, що вони чужі. І вони повірили, проголосували на референдумі за самостійне існування…

Столична провінція

Його столичне життя помістилось в двох великих згортках… Рівно п’ять років тому він, молодий та простакуватий, приїхав підкоряти столицю.

Просто прості слова

Коли пишеш про політику, кажуть – брудною справою і словоблудством займаєшся. Коли пишеш про правові чи соціальні проблеми – патетикою, бо од того нікому не легше і всі проблеми давно відомі, їхнє постійне обмусолювання ніякої користі ані суспільств, ані окремо взятій громаді, ані конкретному індивіду не принесе: бюрократи посміються, люди поспівчувають, а віз ні на йоту не зрушиться.

The Soviet «scar» on the face of Europe

Walking dawn Berlin, evidently you will notice a symbolic soviet «scar» — the line that has remained after the falling of Berlin wall – 45-kilometre sign of cold war between democratic West and socialistic East. Here and there a symbolic line stretches the asphalt with inscription the «Berlin wall 1961-1989». There was democracy on one side of the wall. On the other - was totalitarianism. On the West the most important value was a human, on the East - the system. On the West ones built welfare and happiness, on the East - communism.

Нотатки мандрівниці

Після кількагодинного очікування-обнюхування на Рава-Руській митниці ми в’їхали до Польщі. Чисті, освітлені та, що незвично, рівні дороги несли автобус “Львів-Варшава” до столиці Речі Посполитої. Обабіч красувалися заквітчані польські садиби. Була 6 година ранку. Варшава прокидалась...