Новини – це катастрофи і політика. На ток-шоу – велика катастрофічна політика. Все разом – політична катастрофа. Що не кажіть, але ходити інформаційним полем наразі небезпечніше для психіки, ніж мінним - для життя. І якби не робота, давно б забула про ту невтомно балакучу «коробку», про радіо, Інтернет та пресу.
Напевно, вітчизняні ньюсмейкери вважають, що в українців є одне єдине право – слухняно та покірно ходити з промитими мізками. Щохвилини вони видають маразм за маразмом, спантеличуючи та дезорієнтуючи й без того спантеличених та дезорієнтованих українців. Перші особи видають перли, гідні уваги психіатрів: сміються або плачуть без видимої причини, з легкістю вдаються до особистих образ і непристойних базарних чвар.
Просто так. Людям (з наголосом на останній склад) же подобається! Цистерни бруду, словоблудства і безпринципності. Межа між правдою, напівправдою, брехнею та вигадкою вже настільки розмиті, що самі політики, здається, вірять в те, що кажуть. А говорити вони не спиняються ні на мить. І чим ближче до дати виборів, тим більше маразму в медіа.
Чесно кажучи, вже й не пам’ятаю нашого інформаційного простору без отих маразмів. Здається, що без них він просто зникне. Бо ті всі «пшики», якими наповнені ефіри і шпальти газет, стали невід'ємною складовою нашого життя. Але я не хочу жити у маразмі. Може досить вже сприймати українців несвідомим електоратом, котрий голосує емоціями? І, може, настав час українцям припинити такими бути?
Оригінал статті на ІМІ http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=177451&Itemid=42
Немає коментарів:
Дописати коментар