Цензура померла! Хай живе цензура!

Нещодавно почула актуальний та сміхо-слізний анекдот: «Диктор радіо мовить: «Доброго дня, панове! Повідомляємо Вам, що невдалий експеримент з незалежністю України, котрий тривав 19 років, завершено! Доброє утро, таваріщі!». І якщо експеримент з незалежністю хоча й на ладан, але дихає, то експеримент зі свободою слова, схоже, таки добігає кінця.

Минулого тижня на загальнонаціональних каналах 1+1 та СТБ (які дивиться добра половина українців і які мають значні рейтинги довіри, а отже, формують громадську думку) журналісти заявили про запровадження цензури.
І не потрібно бути великим експертом зі свободи слова та незалежних ЗМІ, щоб зрозуміти, що коїться щось страшне. Новини перетворились на розбавлений життєвими «легкими» матеріалами рупор влади. Багато молодих журналістів в цьому не вбачають великої проблеми. Вони формуються в умовах цензури, а тому мріяти про те, що вони проти неї повстануть, не доводиться. Бо цензура — це явище, котре поглинає все: спершу вона зовнішня, а вже за якийсь проміжок часу в’їдається у свідомість.
А там, де є цензура, незабаром з’являться (або вже є) темники. А там, де темники, там ЗМІ підконтрольні владі. І тоді настає кінець свободі слова, та й, зрештою, демократії. Тому бути осторонь та байдужим до того, що наразі відбувається в медіа-просторі, неприпустимо.
Нагадаю лишень, що за півтора місяця на трьох представників ЗМІ з Коломиї, Дніпропетровська та Нововолинська вчинили жорстокі напади. І якщо вся журналістська спільнота скаже рішуче «Ні!» цензурі, порушенням прав журналістів та утискам свободи слова, то Україна матиме шанс зберегти паростки демократії.
Чому ж варто боятися? (за «Вікіпедією»)
Цензури — тобто контролю держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, цензура проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.
Темників — тобто закритих директив керівництву українських ЗМІ, які містять детальні інструкції щодо того, яким чином треба висвітлювати в новинах політичні події в Україні (така була щоденна практика в 2001-2004 рр.)
Оригінал опублікований в газеті "Час" в числі 20 за 13 травня 2010 року