Україна чи Малоросія?

«Я не співаю, лиш кричу, кричу:
Вкраїну розп’яли! Рятуйте, діти!»
Марко Боєслав (1949 р.)
Росія цупко, по-мертв’яцьки вхопилась в Україну. Щоднини вона чимдуж підминає під себе все українське: промисловість, освіту, науку, культуру, бізнес, територію…
Їй дали палець (Договір про базування Чорноморського флоту), то вона вже до ліктя руку відцапала. Така от зведена сестриця. Бо ж рідні так не чинять. І ті, хто прийшов зрання 17 травня до стін Чернівецької ОДА, сказали, що вони не хочуть таких принизливих стосунків, не бажають, щоб обрана українським народом влада продавала національні інтереси та безпеку! Ведучий мітинґу Петро Кобевко попросив вибачення за те, що помаранчеві сили на всіх рівнях допустили до влади антиукраїнські сили, і закликав всіх гуртуватися.

Говорили на мітинґу і про тиск на свободу слова, і про те, що багато виявилось зрадників національної ідеї з боку помаранчевої команди. І виступали містечкові політично-партійні вожді від БЮТ, Народної самооборони, КУН, УНП, НРУ, БНСБ, УНА-УНСО, «За Україну!» та решта членів Комітету захисту України у Чернівецькій області. І гарно говорили. І дружно кричали зрадникам «Ганьба!». Але…
Мітинґувало людей зо чотириста. А скільки ж депутатів від БЮТ, НСНУ та решти нібито націонал-демократичних партій засідають у буковинських радах усіх рівнів? Три-чотири тисячі? А скільки пар-тійних членів записано у кожній з партій? Тисячі. А мітинґувало? Де вони, борці за Україну? Де їхня громадянська позиція? Де одностайне голосування депутатів проти антидержавної політики януківської команди? Адже ж їх майже у всіх радах – більшість?..
До мітинґу приєднувались перехожі – молоді і старі, бідні й багаті. Вони трохи слухали ті правильні та гарні слова, кивали головами та… йшли геть. Бо не вірили. Ні, не в те, що говорили, а в тих, хто говорив…
Опубліковано в газеті "Час" в №21 від 20 травня 2010 року