...аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють… (Іван Франко)
Справедливий, скромний, принциповий, послідовний, справжній патріот…Таким запам’ятають Качинського поляки, таким запам’ятає його світ. В неділю відбулося урочисте прощання Польщі з її відданим сином – Качинського з дружиною поховали. А він так хотів, аби про одну з найжахливіших трагедій польського народу в Катині дізналися всі, аби справу безневинно убієнних офіцерів розслідували, архіви розсекретили. Про Катинь тепер знає чи не кожен свідомий землянин.
На похованні Дмітрій Мєдвєдьєв сказав, що винен в трагедії в Катині 1939 року Сталін…Той самий Сталін, портретами котрого хотіли обвішати чи не всю Москву до 65-ліття перемоги. Той самий Сталін, пам’ятник котрому так ревно хочуть встановити у Запоріжжі. Той самий Сталін, котрий є організатором геноциду українського народу, засуджений українським судом, а нині архівні документи стосовно Голодомору знову починають засекречувати. Той самий Сталін, котрий і через півстоліття забирає життя видатних людей сучасності. Адже, якби не було Катині, не було би й авіакатастрофи під Смоленськом. І, як би не цинічно це звучало, якби не було авіакатастрофи, не було би публічності сталінських злочинів в Катині.
Минуле таки нагадує про себе, деколи злегка, а деколи з усією силою незаслуженого забуття (як це сталося з Катиньською трагедією). І те, як воно про себе нагадає, залежить від того, наскільки ми його поважатимемо і шануватимемо. А відмовившись (або ж не вберігши) від жертв Голодомору, від жертв сталінських репресій, НКВД, від ОУН-УПА, а тим більше від рідної, вистражданої поколіннями, мови, ми нарікаємо себе на цілковите національне знищення та небуття.
опубліковано на сайті Інституту масової інформації http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=178513&Itemid=1
Немає коментарів:
Дописати коментар