Розписані яйця мають різноманітні назви залежно від місцевої традиції, техніки оздоблення, а саме: писанки (розписані воском, найчастіше чотириколірні), крашанки (одноколірні), мальованки (мальовані пензликом, здебільшого по дереву), крашанки-дряпанки (орнаменти видряпані по фарбованому яйцю гострим предметом), крашанки-галунки (по фарбованому яйцю нанесені одно- та різноколірні крапки).
Писанка дістала свою назву від слова „писати”, а писати, це те саме, що „розписувати”, „розмальовувати фарбами”, „вкривати узорами”. Назва „писанка” означає яскраво розмальоване яйце або яйце, зроблене з дерева чи глини. Здавна писанки розписували за допомогою писака, який виготовляли власноруч майстри-писанкарі.
Готуємо яйця до розмальовування
Для писанок вибирають зазвичай курячі яйця, але можуть бути і гусячі, і страусині. Яйця, з яких потім виготовлятимуть писанки, миють в холодній воді. Після миття кладуть у тепле місце (колись клали на піч), щоб вони висохли. Деколи накривають теплою хустиною, щоб яйця залишалися теплими до того моменту, як почнуть писати на них писанкарські візерунки. Коли яйця теплі, віск краще лягає на поверхню шкарлупи.
Якщо для виготовлення писанок беруть гусячі яйця, то враховують те, що їхня поверхня гладша, ніж у курячих, і тому їх вимочують протягом години в ледь теплій воді, а потім витирають шматком вовни, щоб стерти верхній гладкий шар, тоді віск краще лягатиме на поверхню яйця.
Розпис воском
Однією з найпоширеніших є воскова техніка розпису. Для виготовлення власне писанок яйця перед роботою трохи підігрівають. Потім беруть розтоплений бджолиний віск і заливають його в писак – металеву конусоподібну трубочку з дерев’яним держаком, потім майстерно наносять на яйця спочатку деталі орнаменту, що мають лишатися білими, далі яйця зафарбовують в жовтий колір. На жовтому тлі знову пишуть воском певні елементи задуманого розпису, які мають мати жовтий колір, і знову опускають яйця в якусь темнішу фарбу, наприклад, червоного кольору. Нарешті, тло забарвлюють якоюсь темною фарбою, найчастіше чорною, коричневою чи вишневою.
Під час виготовлення писанок фарба має бути ледь тепла, щоб не розтопився нанесений воском попередній малюнок. Закінчивши процес фарбування, писанку підігрівають, щоб зняти нанесений на яйце віск або ставлять у череп’яній мисці в піч.
Для воскового розпису використовують, окрім писака, булавки, голки, шпильки, навіть цвяшки. Завдяки круглій голівці шпильками роблять штрихи з потовщенням на одному кінці, і з загостренням на протилежному.
Як розписувати яйце
Лінії на яйці малюють в напрямі від себе. Спершу потрібно намалювати головні лінії, що визначають основні межі майбутнього орнаменту. Горизонтальні і вертикальні лінії або поля писанки залишаються білими, бо писані вони по ще не зафарбованій поверхні яйця. Тут же малюють і інші елементи орнаменту, які повинні залишитися білими. Далі йде підбір фарб від світлих кольорів до темних, в процесі розмальовування писанки. Як правило, після розпису білих візерунків яйце занурюють у жовту фарбу, і теж потім, коли вже жовта фарба добре пройде в шкарлупу, отримують ті елементи, які повинні бути жовтого кольору. Потім яйце зафарбовують у наступний колір і так далі – з дотриманням, як вже зазначалося, послідовного переходу від світлих тонів до темних. Розпис воском і фарбування повторюють стільки разів, скільки кольорів потрібно ввести в розпис, причому, щоразу занурюють яйце в темнішу фарбу. Фарба, в яку занурюють вже готову писанку, стає тлом для всіх попередніх візерунків.
Фарби для писанок
Барвники, якими зафарбовували писанки, поділяються на два види: природні і фабричні. Природні барвники можна легко виготовити в домашніх умовах.
Наприклад, жовту фарбу робили з вивареної яблуневої кори, з рослин дроку красильного (зановина), з шафрану, молодих бруньок вільхи або тополі, гречаної полови, горицвіту. Подекуди до відвару зілля, як і до відвару яблуневої кори додавали ще й галун і дрібку жовтої фарби. Оранжеву виготовляли з лушпиння цибулі. Червону виготовляли з польської кошинелі (дрібні комахи), кармазину, оленячого рогу, з луски соняшникових зернят, додаючи до відвару „копервасу” – залізного купоросу. Зелену фарбу „зеленину” отримували з відвару житніх висівок та лушпиння зернят соняшника, полови конопляного насіння. Темно-коричневий барвник добували з відвару дубової кори, кори чорної вільхи або ягід чорного бозу. Чорну фарбу виварювали з лушпиння соняшникових зернят, додаючи до відвару „копервасу” - залізного купоросу.
У наш час використовують анілінові фарби. Необхідно знати спосіб їх приготування. Щоб зробити порошок для писанок, потрібна м’яка вода з річки або розтоплений лід. Спершу доводять до кипіння воду, засипають в воду відповідну фарбу, розмішують її і знімають з вогню. Коли фарба трохи вистигне, додають оцет, щоб вона краще проникала в поверхню яйця. Фарби готуються так: до 0,5 літра води додають 1 ст. ложку барвника (так розробляються усі кольори).
Процес зняття воску з писанок є кінцевим етапом у виготовленні. Раніше це відбувалося так: до керамічної миски складали багато виготовлених писанок, ставили миску в теплу нагріту піч. Як тільки писанки нагрівалися і віск починав стікати, їх обережно витирали ганчіркою. Коли писанки вже були обтерті від воску, їх натирали солониною, щоб вони ставали блискучими.
На сьогодні існує такий спосіб зняття воску з писанок: писанку підносять до вогню запаленої свічки і коли віск починає ріднути, обтирають яйце ганчіркою. Щоб закріпити фарбу і надати писанці блиску, покривають писанку тонким шаром лаку. Через два тижні писанку можна ще раз лакувати, вона буде більш блискуча.
За матеріалами
етнографічних досліджень
Оригінал статті http://www.chas.cv.ua/14_10/17.html
Немає коментарів:
Дописати коментар