Досі не можу зрозуміти як нас, з тридцять дорослих людей, трійко діток, величезний мішок цибулі, кілька метрових саджанці хризантем та водій, вмістилось в старенькому, переобладнаному з вантажного на пасажирський, мікроавтобус. Але нам це вдалося, й ми рушили до віддаленого селища. Хтось їхав до рідних, хтось додому. Кожен зі своїми проблемами, зі своїми кризами та радощами, зі своїми думками.
Щільність спонукала пасажирів до розмов. На диво, навіть коли зайшла тема про політичну кризу, хороший настрій не зник. Навпаки, дехто навіть запропонував парламентаріям, котрі вже кілька місяців нічого не роблять, а отримують зарплатню, не блокувати трибуну, а розпочати голодування.
Ото тоді стане набагато цікавіше для народу. Також ми висували гіпотези, що крісла в українському парламенті чимось намащені, й коли хтось на них всідається, то ніяк не може злізти. А з нинішніх парламентарів користі, що з крісел. Тому й потрібна повна заміна «меблів» в парламенті.
Взагалі-то, політична тематика не дуже цікавила пасажирів. Більше говорили про те, що оранка подорожчала, що картопля погано вродила, що сусідка вирішила народити третю дитинку, а інша вже отримала десять тисяч і більше тисячі матиме щомісяця на маля і про багато чого іншого. Не говорили про світову економічну кризу, про падіння гривні, про інфляцію, про вибори. Вони говорили про земне… про життя.
Опубліковано
http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=173685&Itemid=42
Немає коментарів:
Дописати коментар