Жили-були повія і політик. Вона продавала своє тіло, він – свою совість та державу. Повія продавала себе за три сотні гривень за годину, він - за мільйони доларів за каденцію. Час від часу їхні дороги пересікались: він купував її тіло. Звичайно ж, за державні гроші. Виходило, що держава (в розумінні обставин) спершу викинула її на вулицю, а тепер, наче знущаючись, давала їй заробіток.
Так вони і жили. У кожного була своя служба: у нього - державна, у неї – скажімо, специфічна.
Він «служив» вдень, вона – вночі.
Він готувався до виборів, вона готувала себе до вибору.
Він працював з виборцями, вона – з клієнтами.
Він обіцяв, що вже завтра зробить всіх щасливими, вона робила когось щасливим вже зараз.
…Політик бачив в ній лиш повію – безправну тілесну істоту, котра надає кількахвилинну насолоду. Її можна будь-кому вдарити, образити. Натомість тільки спробуй щось подібне вчинити йому – він же недоторканний! На його стороні закон. А вона – поза законом, поза суспільством. Та його це не обходить. Подумаєш! Безправним більше, безправним менше – це ж Україна!..
А в Україні, до речі, щоночі виходять на вулиці десятки тисяч секс-працівниць. Більшість з них почали займатися проституцією не від хорошого життя. Значна частка повій - матері. Однак вони зробили свій вибір. Їх засуджують, соромлять. Але ж повія – це така сама людина і громадянин. Вона має усі перелічені в тисячах законах та нормативно-правових актах права та обов’язки. Та чи є ми вже настільки демократичні й цивілізовані, щоб це визнати?
P.S. 17 грудня світ відзначає Міжнародний день проти насилля над секс-працівниками. В більшості країн Європи проституція декриміналізована та легітимізована. Держава там здійснює постійний контроль та нагляд за проституцією. У нас ж держава занадто зайнята проституцією політичною.
Опубліковано
http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=177589&Itemid=42
Немає коментарів:
Дописати коментар