Столична провінція

Його столичне життя помістилось в двох великих згортках… Рівно п’ять років тому він, молодий та простакуватий, приїхав підкоряти столицю.

Там, в провінції, він подавав надії, мав хист, був, як-то кажуть, «перспективним». А столиця, таких як він, лускає, мов зернятка. Враз, - і з перспективного він перетворюється на охоронця в супермаркеті, котрий в селі під Києвом орендує з друзями халупку. Розбиті надії штовхають його до пляшки, до прірви. Йому вже 32: ні сім’ї, ні грошей. Стоп! Додому, швидше додому. Там, нехай в провінції, але своїй, відкриє він власний бізнес. Він буде робити своє містечко столицею провінції…

Мільйон чи два, таких як він, столичних провінціалів, щодня штурхаються в метро, чумакують недільним Хрещатиком, співають «Києве мій» на День міста, купують «Київський торт» рідним, приїжджаючи додому. І кажуть рідним: «Ще трішки і я таки підкорю «нездоланну» столицю». Та, почасти, виходить навпаки.

Всім столичним провінціалам присвячується…

Опубліковано
http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=170879&Itemid=42